Олексій Артемійович (22.01.2004 р.н., с. Шишкіно Читинського р-ну Забайкальського краю РФ) (с. Шишкіно, Читинський район, Забайкальський край, РФ)
- Легенда про «випадковий контракт через любов до казармового розпорядку» в розпал мобілізації жовтня 2022 р. ([19:50]–[22:55], [36:40]–[38:20]): попри категоричну вимогу матері-виховательки й батька-пожежника не підписувати контракт у армії, вже через 3 місяці строкової служби у в/ч 54009 Олексій спокусився на 195 000 руб. разових підйомних і статус контрактника, а коли в частину почали привозити 200-х і 300-х з України — свідомо ігнорував це і в жовтні 2023 р. без жодної спроби відмови поїхав під Волноваху.
- Замовчування 20 місяців інженерного забезпечення окупаційного угруповання під Волновахою за 200 000 руб./міс. ([23:40]–[26:40]): намагається звести свою участь у війні до «13 днів у контейнерах під Піддубним», хоча з жовтня 2023 р. по червень 2025 р. (понад півтора року) щодня будував укріплення окупантів під Волновахою (валка лісу, перевезення колод і бетонних плит на довгомірі «Урал-4320»), а після 30-добової відпустки вдома в с. Шишкіно у листопаді–грудні 2024 р. добровільно повернувся назад на війну.
- Спроба пояснити повну неспроможність відняти 2029 - 1981 «хвилюванням перед інтерв’ю» ([06:07]–[11:45], [44:30]–[44:55]): протягом 5 хвилин не може відняти чотиризначні числа ні усно, ні на калькуляторі, ні в стовпчик на аркуші паперу (замість віднімання додає цифри в стовпчик), списуючи це на «мандраж», хоча водночас демонструє повну відсутність базових шкільних знань — не знає, хто такий академік М.І. Агошков (у коледжі імені якого навчався 2 роки), не знає значення слова «ГОСТ» і вважає, що населення РФ становить «кілька мільярдів людей».
- Готовність повернутися за обміном у РФ попри знання про повторну відправку обміняних у м’ясні штурми ([40:45]–[41:35], [45:30]–[46:15]): перебуваючи в камері з «второходами» (повторно взятими в полон) і точно знаючи, що в РФ немає демобілізації після полону і його вже не посадять на тиловий «Урал», все одно заявляє про бажання їхати на обмін.
- Документування примусового переведення тилових спеціалістів 44-го ІСП (в/ч 54009) у штурмовики 36-ї ОМСБр (в/ч 06705) у червні 2025 р. ([26:45]–[27:25]): свідчить, що через виснаження піхоти 29-ї загальновійськової армії командування без жодних дисциплінарних провин за спущеним зверху списком вилучило 15 водіїв і саперів із 44-го інженерно-саперного полку й перекинуло їх у 36-ту ОМСБр (м. Борзя) на штурм с. Піддубне.
- Деталізація розгрому гарнізону 36-ї ОМСБр у закопаних морських контейнерах під с. Піддубне та штурму бійцями РДК (10–23.07.2025) ([17:20]–[18:08], [28:50]–[35:55]): розкриває, як із 5 окупантів у двох закопаних контейнерах позивний «Музикант» під час розкопування заваленого дронами виходу підірвався на снаряді (відірвало обидві руки й ногу, помер у контейнері), п’ятий застрелився під час штурму РДК, а сам Олексій (поранений у голову FPV-дроном без каски), «Шаман» та «Марс» при повному БК здалися бійцям РДК після погрози закинути протитанкові міни ТМ-62.
- Маршрут авіаперекидання строковиків із Забайкалля до 210-го МРУЦ інженерних військ МО РФ у Нижегородській області (в/ч 64120, ІПН 5250072416) ([03:55]–[04:55]): підтверджує практику відправки строковиків 44-го ІСП комерційними авіарейсами за 6 000+ км із Чити до Нижнього Новгорода / м. Кстово для прискореної підготовки екскаваторників інженерних військ.
- Повний бойкот дзвінка з полону родиною в с. Шишкіно при прочитаних повідомленнях ([03:15]–[03:50], [41:43]–[48:55]): попри завчасно надіслане відеозвернення з проханням увімкнути VPN і дві сині галочки прочитання у месенджері матері, ні мати-вихователька (ДНЗ «Незабудка» ІПН 7524009194), ні батько-пожежник, ні дядько не відповіли на жоден дзвінок.
OSINT-ДОСЬЄ ТА КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНИЙ АУДИТ ДОПИТУ ПОЛОНЕНОГО: ОЛЕКСІЙ АРТЕМІЙОВИЧ (22.01.2004 Р.Н., С. ШИШКІНО ЧИТИНСЬКОГО РАЙОНУ — ЗІ СТРОКОВОЇ У 44-МУ ІСП В/Ч 54009 І В/Ч 64120 ЧЕРЕЗ 20 МІСЯЦІВ НА «УРАЛ-4320» ПІД ВОЛНОВАХОЮ У ШТУРМОВИКИ 36-Ї ОМСБР В/Ч 06705 ТА ПОЛОН РДК БІЛЯ С. ПІДДУБНЕ)
Об'єкт аналізу (12-пунктовий контррозвідувальний розтин допиту контрактника, переведеного з 44-го інженерно-саперного полку у 36-ту ОМСБр і взятого в полон бійцями РДК біля с. Піддубне):
- Основне першоджерело: Інтерв'ю Дмитра Карпенка («Апостол»,
@ApostleDmytroKarpenko) — *«ОН ДУМАЛ СЛУЖИТЬ В ЧАСТИ ПО ТИХОМУ И РУБИТЬ БАБЛО, А ЕГО КИНУЛИ НА МЯСО»* | Дата публікації:04.11.2026| Тривалість:49:28(1 449таймкодованих реплік) — Олексій Артемійович (Алексей Артемиевич) (22.01.2004р.н.,22роки, с. Шишкіно Читинського району Забайкальського краю РФ; 44-й гвардійський інженерно-саперний полк ЗС РФ, в/ч 54009, с. Велика Тура -> штурмова рота 36-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади, в/ч 06705, м. Борзя, 29-та гв. ЗА СВО).

1. КАРТКА ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНОГО ТА РЕЄСТРОВА OSINT-ПРИВ'ЯЗКА (ЄГРЮЛ ФНС РФ)
| Параметр | Верифіковані дані та контррозвідувальна прив'язка (5o-blnlsl5s + ЄГРЮЛ ФНС РФ) |
|---|---|
| Ім'я, по батькові, дата народження | Олексій Артемійович (Алексей Артемиевич, домашнє ім'я — Лёша), нар. 22.01.2004 (22 повних роки, [01:55]–[02:35], [03:05]; під час представлення в камеру розбитого смартфона на [02:07] прізвище в автосубтитрах розпізнане як фонетичний токен «Я бы неважно», у таймкодах автора зафіксований як «Артемиевич»). Уродженець і житель с. Шишкіно Читинського району Забайкальського краю РФ (~1 500 жителів, поблизу м. Чита, [03:01]–[04:05], [13:12]). |
| Родина та бюджетні установи с. Шишкіно (ЄГРЮЛ ФНС РФ) | Мати — вихователька дитячого садка в с. Шишкіно ([12:56]); єдина дошкільна установа села в ЄГРЮЛ ФНС РФ — МУНИЦИПАЛЬНОЕ ДОШКОЛЬНОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ ДЕТСКИЙ САД «НЕЗАБУДКА» С.ШИШКИНО (ІПН 7524009194, ОГРН 1027500844128, КПП 752401001, завідувачка в реєстрі — Дамосова Катерина Миколаївна). Батько — 1981 / 1982 р.н. (44 роки), пожежник місцевої пожежної частини в с. Шишкіно ([05:50]–[06:07], [12:56]–[13:08]); регіональний оператор пожежних частин краю в ЄГРЮЛ ФНС РФ — ГОСУДАРСТВЕННОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ «ЦЕНТР ОБЕСПЕЧЕНИЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В ОБЛАСТИ ГРАЖДАНСКОЙ ОБОРОНЫ И ПОЖАРНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ЗАБАЙКАЛЬСКОГО КРАЯ» (ГУ «Забайкалпожспас») (ІПН 7536151082, ОГРН 1157536002524, начальник — Жужурін Олександр Леонідович) та ГУ МЧС РОССИИ ПО ЗАБАЙКАЛЬСКОМУ КРАЮ (ІПН 7536096579, ОГРН 1087536009428, начальник — Коровін Сергій Васильович). Брат — 18 років (закінчив школу), молодша сестра — 2016 р.н. ([05:15]–[05:48]). Муніципальний контур села: АДМИНИСТРАЦИЯ СЕЛЬСКОГО ПОСЕЛЕНИЯ «ШИШКИНСКОЕ» (ІПН 7524012334, ОГРН 1057524018166, голова — Кареліна Лариса Іллівна). |
| Школа с. Шишкіно, Гірничий коледж ім. М.І. Агошкова та Читинська автошкола ДОСААФ (ЄГРЮЛ ФНС РФ) | 1) У 2019 р. закінчив 9 класів сільської школи в с. Шишкіно на трійки ([11:45]–[12:50]): у ЄГРЮЛ ФНС РФ — МУНИЦИПАЛЬНОЕ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ СРЕДНЯЯ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНАЯ ШКОЛА С.ШИШКИНО (ІПН 7524009211, ОГРН 1027500844799, КПП 752401001, директор у реєстрі — Котельникова Марія Володимирівна). 2) У 2019–2021 рр. навчався на спеціальності «Гірничий майстер підземних робіт» у Забайкальському гірничому коледжі імені М.І. Агошкова (м. Чита), але на 2-му курсі забрав документи, бо «не потягнув електротехніку й математику» ([14:00]–[16:55]): у ЄГРЮЛ ФНС РФ — ГОСУДАРСТВЕННОЕ АВТОНОМНОЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ «ЗАБАЙКАЛЬСКИЙ ГОРНЫЙ КОЛЛЕДЖ ИМЕНИ М.И. АГОШКОВА» (ІПН 7534001395, ОГРН 1027501147893, КПП 753601001, директор у реєстрі — Зиков Микола Васильович). 3) У 2021–2022 рр. перед призовом відучився від ДОСААФ на водія вантажівки категорії «C» (категорію «B» скласти не зміг, [18:20]–[18:50]): у ЄГРЮЛ ФНС РФ — ПОУ «ЧИТИНСКАЯ АВТОМОБИЛЬНАЯ ШКОЛА РЕГИОНАЛЬНОГО ОТДЕЛЕНИЯ ДОСААФ РОССИИ ЗАБАЙКАЛЬСКОГО КРАЯ» (ІПН 7536011430, ОГРН 1027501184391, начальник — Васильєв В'ячеслав Борисович) та РО ДОСААФ РОССИИ ЗАБАЙКАЛЬСКОГО КРАЯ (ІПН 7536110417, ОГРН 1107500000387, голова — Дев'ятеріков Олександр Павлович). |
Строкова служба й контракт у 44-му ІСП (в/ч 54009), навчання у в/ч 64120 та 20 місяців під Волновахою | Призваний у липні 2022 р. через контур ФКУ «ВОЕННЫЙ КОМИССАРИАТ ЗАБАЙКАЛЬСКОГО КРАЯ» (ІПН 7536011328, ОГРН 1027501186569, військовий комісар у ЄГРЮЛ — Шувалов Юрій Миколайович) у 44-й інженерно-саперний полк (в/ч 54009, Забайкальський край, Каримський р-н, с. Велика Тура, 29-та гв. ЗА СВО) на посаду водія чергового тягача ([18:55]–[19:40]). Літаком відряджався частиною до Нижнього Новгорода / м. Кстово для навчання на екскаваторника ([04:10]–[04:55]) на базі 210-го гвардійського міжвидового регіонального навчального центру інженерних військ МО РФ (у ЄГРЮЛ ФНС РФ — ФКУ «ВОЙСКОВАЯ ЧАСТЬ 64120», ІПН 5250072416, ОГРН 1195275040465, КПП 525001001, командир у реєстрі — Васютенко Андрій Сергійович). У жовтні 2022 р. (через 3 місяці строкової) підписав контракт за 195 000 руб. одноразових підйомних під обіцянку командира «служити в частині й не їхати на війну» ([19:55]–[20:45]). У жовтні 2023 р. відправлений через Ростов під окуповану Волноваху, де до червня 2025 р. (20 місяців) валив ліс і возив деревину та бетонні плити на лісовозі-довгомірі «Урал-4320» за 200 000 руб./міс. ([23:18]–[25:55]). |
Переведення в «м'ясну» 36-ту ОМСБр (в/ч 06705) та взяття в полон бійцями РДК біля с. Піддубне | У червні 2025 р. без жодного дисциплінарного порушення разом із 15 військовослужбовцями 44-го ІСП переведений у штурмову піхоту 36-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади (в/ч 06705, Забайкальський край, м. Борзя-3, 29-та гв. ЗА СВО) ([26:45]–[27:25]). Після 14 діб полігону 10 липня 2025 р. кинутий у трійці на закріплення в н.п. Піддубне (Волноваський р-н, стик Донецької та Дніпропетровської обл.), де з 13 по 23 липня 2025 р. сидів у вкопаних під землею морських контейнерах; після знищення позиції FPV-дронами та штурму бійцями Російського добровольчого корпусу (РДК) у складі Сил оборони України 23 липня 2025 р. здався в полон разом із позивними «Шаман» та «Марс» ([28:47]–[35:55]). |
2. ШІСТЬ ЗАЛІЗНИХ ПРОКОЛІВ І РОЗБІЖНОСТЕЙ ЗА 12-ПУНКТОВОЮ МАТРИЦЕЮ
[ПРОКОЛ №1] Механіка «тихого контракту» зі строкової служби у 44-му ІСП (в/ч 54009) за 195 000 руб. попри попередження батьків ([19:50]–[22:55], Маркери №1, №5)
- Олексій відверто описує типову пастку вербування строковиків у тилових частинах Забайкальського краю:
- Коли він ішов на строкову службу в липні 2022 р., батьки (мати-вихователька і батько-пожежник у с. Шишкіно) прямо попередили його категорично не підписувати контракт, а коли дізналися про підписання — назвали дурнем (
[21:12]–[21:35]). - Вже через 3 місяці строкової служби в 44-му інженерно-саперному полку (
в/ч 54009, с. Велика Тура під Читою), у жовтні 2022 р., командир підрозділу пообіцяв 18-річному водієві, що той «нікуди на війну не поїде, а залишиться служити в частині», виплативши195 000 руб.одноразових підйомних та по30 000 руб./міс.грошового утримання з подальшим підвищенням ([20:00]–[20:48]). Разом із ним на цю обіцянку купилися близько 10 строковиків його призову ([22:08]–[22:20]). - Рівно через рік, у жовтні 2023 р. — коли в частину в с. Велика Тура вже почали регулярно привозити труни (
200-х) і калік (300-х), на що контрактники «чомусь не звертали уваги й не обговорювали між собою» ([20:52]–[21:12]) — командир просто вийшов із наради й наказав збирати речі на Ростов і Волноваху ([22:32]–[23:35]).
[ПРОКОЛ №2] 20 місяців тилового комфорту на лісовозі «Урал-4320» під Волновахою за 200 000 руб./міс. і конвеєр переведень інженерних військ у штурмовики 36-ї ОМСБр ([23:40]–[28:45], Маркери №1, №2)
- З жовтня 2023 р. по червень 2025 р. (
20місяців) фігурант цілком комфортно почувався в окупаційному тилу під м. Волноваха: возив ліс і бетонні плити для фортифікацій на довгоміріУрал-4320, отримував по200 000 руб./міс., у листопаді–грудні 2024 р. з'їздив у 30-добову відпустку в с. Шишкіно, де «все витратив на себе» і відправляв додому по20–50 тис. руб., після чого добровільно повернувся назад в Україну ([23:50]–[26:40]). - У червні 2025 р. спрацював стандартний механізм латання дірок у вибитих мотострілецьких з'єднаннях 29-ї загальновійськової армії СВО: без жодного «зальоту» чи рапорту за списком зверху з 44-го ІСП висмикнули 15 тилових водіїв та саперів і перевели в сумнозвісну «м'ясну» 36-ту ОМСБр (
в/ч 06705, м. Борзя) ([26:45]–[27:25]). Після 2 тижнів полігону вчорашнього водія лісовоза відправили в піший штурм під с. Піддубне, де вся його «реальна війна» тривала рівно 13 днів (10–23 липня 2025 р.) ([28:35]–[29:55],[36:20]–[36:38]).
[ПРОКОЛ №3] Анатомія бою у вкопаних морських контейнерах під с. Піддубне: ліквідація «Музиканта», самогубство п'ятого окупанта і полон бійцями РДК ([17:20]–[18:10], [28:50]–[36:15], Маркер №6)
- Свідчення Олексія дають детальну тактичну картину знищення штурмової групи 36-ї ОМСБр у районі с. Піддубне (
10–23.07.2025): - Вийшовши 10 липня трійкою для закріплення в с. Піддубне, група не дійшла до села й 13 липня засіла у водопропускній трубі під асфальтованою дорогою, звідки Олексія одного перекинули через дорогу до позиції з двох закопаних під землею морських залізних контейнерів («щоб штовхнув людей, які не виходили на радейку»,
[28:52]–[30:55]). - У контейнерах із трьома прорізаними виходами та дерев'яними драбинами перебували 5 військовослужбовців ЗС РФ, серед яких фігурували позивні «Шаман», «Марс» та «Музикант» (
[31:50]–[34:15]). - Під час виходу за скинутою з дрона посилкою Олексій зняв каску перед входом у контейнер — у цей момент у проріз влетіла українська FPV-«птичка», посікши йому голову осколками (великий шрам на черепі,
[17:20]–[18:08]). - Українські ударні дрони послідовно розібрали два з трьох виходів із контейнерів. Коли окупант із позивним «Музикант» поліз розкопувати завалений вихід, вибухом снаряда йому відірвало обидві руки й ногу — попри накладені джгути, він помер прямо в контейнері (
200-й,[33:40]–[34:35]). - 23 липня 2025 р. позицію через єдиний вцілілий лаз штурмували бійці Російського добровольчого корпусу (РДК), закидавши вхід гранатами й попередивши: *«Сдавайтесь, хуже будет, сейчас ТМ-ки [протитанкові міни] скинем!»* (
[31:55]–[32:20],[35:05]–[35:25]). Маючи повний боєкомплект і патрони, Олексій, «Шаман» та «Марс» без жодного пострілу вилізли з піднятими руками ([35:25]–[36:10]), а четвертий вцілілий окупант залишився всередині контейнера і застрелився (після виходу на поверхню полонені почули постріл усередині,[34:40]–[35:05]).
[ПРОКОЛ №4] П'ятихвилинний колапс базової арифметики (2029 - 1981) та географії («кілька мільярдів росіян») ([05:55]–[16:55], [38:30]–[40:10], Маркер №12)
- Інтерв'ю документує катастрофічний освітній стан випускника школи с. Шишкіно (
ІПН 7524009211) та другокурсника Забайкальського гірничого коледжу ім. М.І. Агошкова (ІПН 7534001395): - Протягом 5 хвилин поспіль (
[06:07]–[11:19]) 22-річний контрактник не здатний відняти2029 - 1981ні усно, ні на калькуляторі смартфона, ні в стовпчик на аркуші паперу — він уперто називає числа«44»,«26»,«20», а на папері замість віднімання починає додавати цифри в стовпчик ([09:29]–[10:55]). - Навчаючись два роки в коледжі імені академіка М.І. Агошкова, він не має жодного уявлення, хто такий Агошков (
[14:15]–[15:05]), не знає розшифровки абревіатури«ГОСТ», хоча сам уживає вислів *«учился по ГОСТу»* ([11:48]–[12:22]), а чисельність населення РФ та України оцінює у «сколько-то миллиардов человек» ([13:20]–[13:55],[38:30]–[38:55]).
[ПРОКОЛ №5] Психологія казармового конформізму: «мені подобався розпорядок у частині, але на війні не сподобалося» ([36:35]–[38:25], [40:30]–[41:35])
- Пояснюючи, чому він підписав контракт зі строкової служби, Олексій формулює чисту мотивацію казармового виконавця: йому подобалися «розпорядок, армійське життя в частині, ходити в наряди й крутити кермо тягача», доки це відбувалося в тилу або на лісовозі за
200 тис. руб.([36:40]–[38:20]). - Навіть дізнавшись від бійців РДК та сусідів по камері («второходів»), що в РФ немає закону про демобілізацію після полону і всіх обміняних військовополонених повторно кидають у м'ясні штурми (де він уже 100% не буде водієм «Урала»), фігурант відмовляється переходити до РДК і покірно заявляє, що все одно поїде на обмін (
[40:45]–[41:35],[45:30]–[46:15]).
[ПРОКОЛ №6] Синхронне ігнорування дзвінків матір'ю, батьком і дядьком у с. Шишкіно при прочитаних повідомленнях ([03:15]–[03:50], [41:35]–[48:55], Маркер №10)
- Попри те, що на початку запису (
[03:15]–[03:50]) Олексій записав матері відеокружечок у Telegram із проханням увімкнути VPN і відповісти на дзвінок через 30–40 хвилин, а в діалозі матері засвітилися дві сині галочки прочитання ([48:30]–[48:42]), під час фінального дозвону жоден із трьох родичів — ні мати-вихователька, ні батько-пожежник, ні рідний дядько — не взяв слухавку ([41:43]–[42:55],[46:48]–[47:05]).
3. ПІДСУМКОВА КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНА ОЦІНКА ПРОФІЛЮ
Олексій Артемійович (22.01.2004 р.н., с. Шишкіно Читинського району Забайкальського краю) — типовий представник депресивного сільського резерву Забайкалля, якого в 18 років заманили зі строкової служби на контракт у 44-му інженерно-саперному полку (в/ч 54009, с. Велика Тура) за 195 тис. руб. під брехливу обіцянку командира «служити тихо в частині». Протягом 20 місяців (жовтень 2023 – червень 2025) він без жодних моральних рефлексій забезпечував інженерну логістику окупаційного угруповання під Волновахою на лісовозі «Урал-4320» за 200 тис. руб./міс., поки в червні 2025 р. не був примусово перекинутий як витратне поповнення у 36-ту ОМСБр (в/ч 06705, м. Борзя), де вже через 13 діб перебування на передовій у вкопаних морських контейнерах під с. Піддубне його група була розгромлена дронами та взята в полон штурмовиками РДК.