[КОМАНДИР «ШЕПОТ» УБИВ 17 ІЗ 18 ЗА НІЧ + САМОСТРІЛИ ЗС РФ] (1 528 РЕПЛІК) · КОНВЕЄР ПОЛІГОНІВ «КУЗЬМІНКА» — «СУЖИНКА» (СЕРПЕНЬ 2026) · Володимир Золкін (@VolodymyrZolkin, інтерв'юер Марія)
Олексій Андрійович (25.08.1983 р.н., автотранскрипція: «Саф») (Володимирсько-Нижньогородський контур (+7 920, строкова служба м. Ковров), РФ)
ПІБ та в/ч у реєстрах РФ (пошуковий індекс): Алексей Андреевич (25.08.1983 г.р.) — штурмовое подразделение ЮВО ВС РФ (Кузьминский полигон Ростовской обл., лагерь «Сужинка»)
Інтерв'юер та джерело: Володимир Золкін (@VolodymyrZolkin, інтерв'юер Марія) (https://www.youtube.com/watch?v=FOzpH6sgiiE)
Підрозділ ЗС РФ: Штурмовий підрозділ ПВО ЗС РФ (маршрут: Маріуполь 01.08.2026 -> Кузьмінський полігон Ростовської обл., 14 діб без стрільб -> передовий табір «Сужинка»; командир штурмового напрямку — позивний «Шепот», напарник — «Шаман», офіцер супроводу — лейтенант «Кабан / Здоровий»)
Заявлена в кадрі легенда: Подає себе як «чесного будівельника й електрика, який крав електроінструмент за ст. 158 КК РФ виключно для помсти недобросовісним замовникам», після зрізання електронного браслета тікав 5 км лісом від поліції, був силоміць забитий ногами на збірному пункті 28–30.07.2026, жодного разу не вистрілив ні на полігоні «Кузьмінка», ні в бою, пережив загибель 17 із 18 товаришів за одну ніч та осічку власного гранатного запалу і сам прийшов у бліндаж ЗСУ здатися з чистим автоматом.
Ймовірний реальний профіль: 43-річний будівельник і слюсар із Володимирсько-Нижньогородського регіону (телефонний префікс +7 920, строкова ВОС механіка-водія навчального центру м. Ковров), тричі судимий за ст. 158 КК РФ, якого 28–30.07.2026 після зрізання електронного браслета та 5-кілометрової погоні побиттям змусили підписати контракт і за 16 діб через Маріуполь та Кузьмінський полігон (0 навчальних пострілів) кинули в табір «Сужинка» під командування «Шепота» і «Шамана». Допит документально фіксує одноденне знищення 17 із 18 бійців групи (94,4% втрат) та масову епідемію самокаліцтва й суїцидів у піхоті ЗС РФ (самопідрив руки лейтенанта «Кабана» запалом гранати, осічка запалу в руках самого фігуранта та самостріл у голову бійця «Малька»).
Зафіксовані протиріччя фігуранта:
- Захисна раціоналізація триразового рецидиву за ст. 158 КК РФ як «помсти роботодавцям-боржникам» ([06:20]–[08:25], [12:15]–[16:45]): запевняє, що всі три судимості за крадіжки електроінструменту (до 2010 р., 2 роки 7 міс. колонії-поселення у 2023 р. та електронний браслет у 2026 р.) були лише «компенсацією невиплачених 150 тис. руб. зарплати», хоча двічі поспіль виносив інструмент у сторонніх власників об'єктів на тлі алкогольних зривів та кримінального конфлікту навколо квартири у 2026 р.
- 30-секундний крах рефлексу «доброго царя Путіна, який не знає про побої у військах» ([29:04]–[29:35] vs. [29:38]–[30:30], [34:45]–[36:25]): спочатку звертається до Путіна «Владимир Владимирович, наведите порядок, вы просто не знаете, что творится!», але після одного зустрічного питання ведучої миттєво змінює позицію на протилежну — визнає, що Путін «пересидів у кріслі, з жиру біситься, все чудово знає і свідомо знищує половину чоловічого населення РФ».
- Побутова суперечність між усвідомленням диктатури й воєнних злочинів РФ та пасивністю до моменту особистого вилову ([36:30]–[43:45], [01:01:10]–[01:01:55]): ще з 2014 р. відмовився їздити в окупований Крим через атмосферу й ціни, пів року переховував 34-річного біженця з України і знав про арешт знайомого ФСБ за антивоєнний пост, але залишався в зоні досяжності поліцейського обліку під браслетом аж до силового викрадення 28.07.2026.
Приховані факти та сліпі зони інтерв'ю:
- Конвеєр поліцейського викрадення «під браслетом» (28–30.07.2026) та табір «почосів» на полігоні «Кузьмінка» ([18:30]–[28:55], [44:15]–[47:55], [01:12:27]): документує практику зрізання електронних браслетів ФСВП на КПП військкоматів (5-км погоня лісом, план «Перехоплення» в гаражах біля матері, 2 доби побиття поліцією та військовими); у «Газелі» на 14 осіб не було жодного добровольця (їхали СЗЧ-шники, затримані з відділків, цивільний лікар під шантажем тюрми та люди, які «заснули на лавці в парку»), а на Кузьмінському полігоні 2 тижні їх били за слово «Доброго ранку» («буди свой петушатник», кличка «почоси»), поїли чаєм із бромом, не дали зробити жодного пострілу на стрільбищі й розстрілювали з автоматів утікачів.
- Потрійна фіксація самострілів і самопідривів в одній групі (лейтенант «Кабан», штурмовик «Мальок» та сам Олексій) ([48:18]–[56:12]): 1) кадровий лейтенант «Кабан / Здоровий» у ніч перед виходом підірвав собі кисть руки запалом гранати УЗРГМ і щасливий евакуювався в тил; 2) наступного ранку сам Олексій перетягнув руку одним із 6 джгутів і висмикнув чеку з викрученого гранатного запалу, але пережив осічку після двох хлопків капсуля; 3) молодий співслужбовець «Мальок», якого командир «Шепот» матом гнав уперед по рації, відбіг на 1 км і вистрілив собі з автомата в голову сидячи на бруствері окопу.
- Одноденне обнулення 17 із 18 штурмовиків (94,4%) командиром «Шепотом» із табору «Сужинка» та благання не обмінювати його в РФ ([31:28]–[34:18], [45:40], [50:15], [57:12], [01:02:55]–[01:12:25]): розкриває заборону допомагати своїм пораненим на полі бою («пускай помирает, иди вперёд») та виведення 18 необстріляних бійців на вірну смерть через відкриті поля під брехнею «там уже стоять наші»; після контузії від скиду ТМ-62 і здачі бійцю ЗСУ Сергію з чистим автоматом і повним БК полонений просить залишити його працювати в українському таборі замість обміну в РФ.
OSINT-ДОСЬЄ ТА КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНИЙ АУДИТ ДОПИТУ ПОЛОНЕНОГО (КЕЙС №11: ОЛЕКСІЙ АНДРІЙОВИЧ — ПОЛІГОНИ «КУЗЬМІНКА» Й «СУЖИНКА», ЯК КОМАНДИР «ШЕПОТ» ЗА ОДНУ НІЧ ЗНИЩИВ 17 ІЗ 18 ШТУРМОВИКІВ, САМОПІДРИВ ЛЕЙТЕНАНТА «КАБАНА» ЗАПАЛОМ ГРАНАТИ ТА САМОСТРІЛ «МАЛЬКА» В ОКОПІ)
Об'єкт аналізу (аудит примусового поліцейського конвеєра «електронний браслет -> побиття -> полігон Кузьмінка», епідемії самострілів офіцерів і рядових ЗС РФ та одноденного винищення штурмової групи командира «Шепота» у серпні 2026 р.):
- Першоджерело: Інтерв'ю на каналі Володимира Золкіна (
@VolodymyrZolkin, інтерв'юер Марія) — *«Командир "Шепот" обнулил за ночь 18 человек, и хотел подорвать себя гранатой.»* - Дата публікації:
11.10.2026(запис відбувся невдовзі після дня народження фігуранта25.08.2026— див.[01:04:22]: *«У меня день рождения было двадцать пятого»*) | Тривалість:01:15:08(1 528таймкодованих реплік YouTube Innertube API) + перехресна географічно-реєстрова прив'язка навчальної інфраструктури МО РФ. - Контур захоплення: Єдиний уцілілий із групи у
18штурмовиків, кинутих командиром із позивним «Шепот» (та його напарником «Шаманом») через відкриті поля в нічний штурм у другій половині серпня 2026 р.; після невдалої спроби самопідриву запалом гранати УЗРГМ вийшов до українського бліндажа з чистим автоматом і повним боєкомплектом без жодного пострілу та здався бійцю ЗСУ Сергію ([32:30]–[34:15],[50:15]–[57:55]).
1. КАРТКА ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНОГО ТА ВЕРИФІКАЦІЯ КОНТУРУ
| Параметр | Дані з допиту (з точними таймкодами) | Верифікація / OSINT-прив'язка (МО РФ / Регіональний контур) |
|---|---|---|
| Ім'я, по батькові та чесна фіксація прізвища | Олексій Андрійович ([01:36]–[01:41]: під час представлення прізвище в автосубтитрах розпізнано урізано як *«Саф Алексей Андреевич»*). | Відповідно до Залізного закону чесності ми не домислюємо скорочений склад автотранскрипції і фіксуємо точні біографічні ідентифікатори: Олексій Андрійович, 25.08.1983 р.н., строкова служба в навчальному центрі м. Ковров, дружина Надія, син Єгор (20 років), телефонний код родини +7 920. |
| Дата народження та регіональна прив'язка | 25.08.1983 р.н. (43 повні роки виповнилося 25.08.2026 уже під час боїв/полону, [01:38]–[01:42], [01:04:22]). | Регіональний трикутник Нижньогородська / Володимирська область:<br>1) На [04:28]–[04:45] проходив строкову службу в 467-му окружному навчальному центрі ЗВО у м. Ковров Володимирської обл. за ВОС механіка-водія;<br>2) На [01:06:20] при наборі номерів матері та рідних диктує мобільний префікс +7 920 (номерна ємність МегаФон / T2, закріплена за Нижньогородською, Володимирською та Івановською областями);<br>3) На [42:12] згадує вибух промислового заводу дорогою на роботу в своєму регіоні. |
| Освіта, строкова служба та цивільний профіль | 9 класів школи (14–15 років), до 18 років вантажив кавуни на ринках ([02:15]–[04:15]). Строкова служба (2 роки, 2001–2003 рр.): навчальний центр м. Ковров (механік-водій) -> переведений у розвідбат -> через 3 місяці списаний із розвідки в інженерно-будівельний/господарський підрозділ до демобілізації ([04:25]–[05:05]). У 22 роки одружився з сусідкою Надією (працювала на заводі), син Єгор (2005/2006 р.н., нині студент, 20 років); сам працював слюсарем-сантехніком, робітником важкого заводського виробництва та шабашником на будівництві дач у приватників ([05:10]–[08:55], [12:20]–[12:55]). У 2017 р. після випадкової зради заразився інфекційним захворюванням (гепатитом) і сам пішов із сім'ї до матері, зберігши спілкування з сином ([09:25]–[11:45]). | Наявність у військовому квитку старої строкової ВОС «механік-водій» стала головною приманкою під час примусового вербування у липні 2026 р.: на приймальному пункті йому обіцяли, що він «буде тільки возити техніку в тилу» ([25:15]–[25:35]). |
Три судимості за ст. 158 КК РФ та силове викрадення поліцією (28–30.07.2026) | Тричі притягувався за ст. 158 КК РФ (крадіжка електроінструменту в роботодавців на будівництві, які не виплатили заробіток, зокрема ~150 000 руб.):<br>1) Перший строк — 2 роки загального режиму (залишений у госпзагоні СІЗО на пів строку [06:28]–[07:55]);<br>2) 2023 р. — 2 роки і 7 місяців за крадіжку електроінструменту з будівництва (за апеляцією замінено на колонію-поселення, де з урахуванням день за два в СІЗО провів 1 рік і 4 місяці електриком [15:04]–[16:35]);<br>3) 2026 р. — третя справа за крадіжку інструменту + конфлікт через жінку з оточення криміналітету/силовиків; перебував під слідством з електронним браслетом ФСВП на нозі ([12:15]–[14:05], [16:40]–[18:35]). | Хронологія силового вербування (28–30.07.2026, [18:30]–[22:15]):<br>• У відділку поліції оперативники поставили ультиматум: *«Або підписуєш контракт, або поїдеш на багато більше ніж 5 років»*. Олексій відмовився.<br>• 28.07.2026 його примусово привезли до КПП збірного пункту і зрізали електронний браслет. Щойно браслет зняли, Олексій рвонув навтьоки через ліси й болота (поліцейські гналися за ним 5 км), вскочив у автобус, проїхав дві зупинки й лісом вийшов у місто, але припустився помилки — попросив матір винести речі до гаражів у своєму районі, де на нього вже чекала засідка за планом «Перехоплення» ([19:15]–[20:32]).<br>• Увечері 28.07 його жорстоко били поліцейські (зокрема в пах), 29.07 естафету побиття на збірному пункті перейняли військові (*«бегунок, хотел свалить»*), і 30.07.2026 під фізичним примусом він підписав контракт та тієї ж ночі в «Газелі» із 14 таких самих відловлюваних був вивезений на південь ([20:35]–[22:45]). |
Полігонний і бойовий маршрут (01.08 – серпень 2026 р.) | 30.07.2026 виїзд «Газеллю» -> доба роз'їздів по Ростовській обл. (частини не приймали без форми) -> 01.08.2026 перетин кордону, транзит через м. Маріуполь, ночівля в наметі й видача форми -> Кузьмінський військовий полігон («Кузьмінка») під Ростовом/Таганрогом (2 тижні без жодного пострілу на стрільбищі, щоденні побиття старшиною) -> перекидання у передовий табір «Сужинка» в підпорядкування командира з позивним «Шепот» та його друга «Шамана» (а також лейтенанта з позивним «Кабан» / «Здоровий») ([24:18]–[28:45], [31:25]–[31:45], [48:15]–[48:35], [55:40]). | Кузьмінський полігон (Мясниковський/Неклинівський р-н Ростовської обл.) — ключовий базовий полігон ПВО ЗС РФ (150-та МСД / 8-ма ЗА). Термін вишколу склав рівно 14 діб (02.08 – ~16.08.2026) із 0 навчальних пострілів, після чого групу з 18 осіб «УАЗом-Буханкою» викинули на лінію бойового зіткнення ([26:54]–[28:40], [48:05]–[48:18]). |
2. АНАТОМІЯ КОМАНДНОЇ БІЙНІ «ШЕПОТА» (17 ЗАГИБЛИХ ІЗ 18 ЗА ОДНУ НІЧ) ТА ЕПІДЕМІЯ САМОСТРІЛІВ У ЗС РФ
Свідчення Олексія Андрійовича дають один із найбільш деталізованих у масиві допитів опис внутрішнього розпаду російських штурмових підрозділів серпня 2026 року — від табору підготовки до самогубств на полі бою:
- Режим «петушатника» та «почосів» на Кузьмінському полігоні (
[00:02]–[00:40],[26:54]–[28:55],[44:15]–[47:55]): - У партії з
14осіб, яких везли в «Газелі»30.07.2026, не було жодного добровольця за гроші чи ідейного — усі були або витягнуті з поліцейських відділків, або спіймані за СЗЧ, або «заснули п'яними на лавці в парку й прокинулися з підписаним контрактом» ([22:32]–[23:02]). Поруч везли цивільного лікаря, якому також поставили вибір «тюрма або фронт» під брехливу обіцянку медичної посади ([24:48]–[25:15]). - Протягом 2 тижнів на полігоні «Кузьмінка» новобранців охороняли військові поліцейські суворіше, ніж у виправній колонії (
[47:42]–[47:52]), годували кашею на воді з бромованим чаєм за 10 хвилин ([44:22]–[44:40]) і жодного разу не дали вистрілити на стрільбищі — набої за відомістю розстрілювали самі інструктори ([28:18]–[28:42]). - За будь-яку дрібницю (повільний біг або звичайне привітання «Доброго ранку» до старшини) солдатів били: на привітання старшина відповів *«Иди буди свой петушатник, а то я сейчас приду!»*, а офіційним прізвиськом штурмового поповнення було слово «почоси» (*«Ты кто? Почёс! Не боец, нас не считали за боевую единицу, за быдло считали»*,
[00:32],[27:35]–[27:55],[43:58]–[45:25]). Тих, хто намагався втекти або протестував («провокаторів»), привозили назад і калічили / розстрілювали з автоматів ([01:12:27]–[01:12:48]).
- Самопідрив офіцера — лейтенанта «Кабана / Здорового» запалом гранати ще до виходу на нуль (
[48:15]–[49:52]): - Під час висування групи на передову в «Буханці» разом із ними їхав кадровий лейтенант із позивним «Кабан» (або «Здоровий»), який щойно повернувся з відпустки і точно знав, у яку м'ясорубку ведуть поповнення (
[48:18]–[48:48]). - Отримавши наказ виводити групу ввечері, лейтенант скористався офіцерським правом перенести свій вихід на ранок, уночі відійшов убік, вставив собі в кисть руки запал від ручної гранати (УЗРГМ) і підірвав власну долоню, а вранці з усмішкою та перев'язаною рукою попрощався з приреченими солдатами:
> [49:02] Олексій Андрійович: *«Запалом от гранаты себя затрёхсотил! Сначала пропал на ночь, а утром пришёл с такой вот рукой перевязанной, идёт довольный и такой: "Ну ладно, счастливо, пацаны, я откатываюсь!". Это офицер! Что тогда про солдат говорить, если офицеры сами себя трёхсотят?!»* ([48:55]–[49:50]).
- Нічна бійня групи з 18 осіб під командою «Шепота» та самостріл штурмовика «Малька» в голову (
[33:25]–[34:18],[45:40]–[46:02],[50:12]–[56:15]): - У таборі «Сужинка» групу прийняв командир із позивним «Шепот» (разом із напарником «Шаманом»), який перед виходом залякував бійців казками про те, що в українському полоні їх «запінять, катуватимуть і вб'ють», та категорично заборонив надавати допомогу своїм пораненим на полі бою (*«Если наш раненый — ты ему не должен помогать, ты должен вперёд идти, пускай помирает человек»*,
[31:32]–[32:05],[45:40]–[45:58]). - Обманувши групу, що «попереду вже стоять наші, просто зайдіть на точку», «Шепот» погнав
18необстріляних людей поодинці й ланцюжком через відкриті поля та випалену посадку прямо під щільний вогневий контроль українських БпЛА: за одну ніч і наступний день із18штурмовиків загинули17(94,4%знищених), живим залишився тільки сам Олексій ([00:18],[33:30]–[34:15],[50:15]–[50:42]: *«Там труп на трупе, целая посадка трупов! За ночь Шепот убил 18 человек — из 18 я один выжил!»*). - Невдалий самопідрив самого фігуранта (
[50:55]–[53:05]): Побачивши вранці під дощем половину своєї групи мертвою і розуміючи, що в мокрому порваному антитепловізійному пончо його зараз виявлять дрони, Олексій вирішив повторити трюк лейтенанта «Кабана» / підірвати себе: наклав собі на руку джгут (із 6 взятих про запас джгутів[46:12]), викрутив запал із гранати, затиснув у витягнутій руці, розігнув вусики й висмикнув чеку. Сталося два слабкі хлопки капсуля-сповільнювача без детонації основного заряду запалу (*«чик первый, чик второй поменьше — и всё, не взорвалась»*), після чого приголомшений солдат розв'язав джгут, розплакався, перехрестився і пішов далі без пончо. - Самогубство штурмовика «Малька» (
[54:20]–[56:12]): Увечері Олексій вимкнув рацію, щоб «Шепот» не гнав його вночі по полю. Під ранок повз його укриття пробіг молодий співслужбовець із того самого підрозділу — позивний «Мальок» (Малёк). Олексій благав його перечекати до світанку, але «Мальок» відповів, що «Шепот» кричить на нього матом по рації і жене вперед. Коли на світанку Олексій пройшов тим самим маршрутом 1 км, він знайшов «Малька» мертвим на бруствері окопу:
> [55:15] Олексій Андрійович: *«Через километр он сидит вот так на окопе. Автомат весь в крови, пончо его лежит, и черепушка вот такая вот у него сзади лежит... Я этому Шепоту в рацию кричу: "Я Малька нашёл! Он сам себя застрелил, сам себя убил!" — а тот мне даже ничего не ответил»* ([55:12]–[56:08]).
3. П'ЯТЬ КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНИХ МАРКЕРІВ І ПРОКОЛІВ ЗА 12-ПУНКТОВОЮ МАТРИЦЕЮ
[ПРОКОЛ №1] Ефект «доброго царя» о 29-й хвилині та миттєве прозріння о 34-й хвилині ([29:02]–[30:35] vs. [34:35]–[36:28])
- На
[29:04]полонений спочатку видає класичний рефлекс російського глибинного кріпака, звертаючись до Путіна зі скаргою на побої на полігоні «Кузьмінка»: *«Владимир Владимирович, наведите порядок, пожалуйста, в войсках своих! Вы просто не знаете, что вообще творится, как лупят нас, как унижают!»*. - Проте достатньо одного уточнюючого питання ведучої Марії (*«А ти впевнений, що Володимир Володимирович цього не знає?»*), як уже за 30 секунд фасад «необізнаного царя» розсипається: Олексій заявляє, що Путін «пересидел в своём кресле и с жиру бесится», своїми очима бачив знищені російськими ракетами українські села без жодного військового об'єкта, засуджує удари РФ по пологових будинках і лікарнях (
[29:42]–[30:25],[42:45]–[43:42]), а на[34:45]–[36:25]доходить висновку, що Кремль свідомо утилізує власне чоловіче населення (*«решили просто мужское население уничтожить, чтобы легче там управлять было»*).
[ПРОКОЛ №2] Сліпа зона рецидиву за ст. 158 КК РФ: «крав інструмент виключно для помсти нечесним роботодавцям» ([06:25]–[08:25], [12:15]–[16:45])
- Описуючи три свої кримінальні справи за крадіжки (
ст. 158 КК РФ), фігурант вибудовує благородну захисну раціоналізацію «народного месника»: нібито щоразу він забирав перфоратори й електроінструмент виключно в тих замовників будівництва, які кидали бригаду на гроші (150 000 руб.), причому двічі поспіль «випадково» крав інструмент не у виконроба-боржника, а у сторонніх власників об'єкта ([07:32]–[08:12],[12:35]–[13:35],[15:05]–[15:15]). Систематичне повторення однієї й тієї ж крадіжки електроінструменту з будмайданчиків протягом понад 10 років (до 2010 -> 2023 -> 2026) свідчить про звичний майновий рецидив на тлі алкогольних зривів ([06:20]), яким і скористалися оперативники поліції для шантажу 5-річним строком суворого режиму у липні 2026 р.
[ПРОКОЛ №3] Кримський економічно-побутовий маркер 2012/2013 vs. після окупації 2014+ та епізод із біженцем ([37:18]–[40:45])
- Пояснюючи деградацію життя в самій РФ, Олексій наводить власний побутовий спогад: у
2012–2013роках, до російської окупації, він вільно їздив із родиною відпочивати в український Крим і за40 000 руб.тиждень чудово відпочивав, тоді як після2014року жодного разу туди не їздив через «ломові ціни» та ворожу атмосферу окупаційної мілітаризації ([37:22]–[38:15]). - Додатково фіксує показовий випадок у РФ: у закинутому будинку поруч із ним переховувався 34-річний утікач з України, якого Олексій пів року переховував і влаштував на роботу пекарем (
[38:25]–[40:35]), а також згадує свого знайомого росіянина, якого ФСБ кинула в повну ізоляцію в СІЗО без права листування й дзвінків за один антивоєнний коментар в інтернеті ([01:01:12]–[01:01:55]).
[ПРОКОЛ №4] Здача з чистим автоматом і повним БК після «польоту вище беріз» від скиду «ТМ-ки» ([32:28]–[33:25], [56:35]–[58:25])
- Переживши за день серію близьких розривів і фінальний скид протитанкової міни (ТМ-62) з важкого українського дрона, вибуховою хвилею від якого його підкинуло в повітря і пішла кров горлом (
[00:12],[33:02]–[33:22]), та чотири доби пивши залишки води з чужих покинутих пляшок усупереч забороні «Шепота» ([57:58]–[58:22]), Олексій дійшов до доглянутого українського бліндажа, сам покликав бійців ЗСУ (*«Ребятки, есть кто? Я сдаюсь, я устал, я не хочу никого убивать!»*) і передав військовослужбовцю ЗСУ Сергію абсолютно чистий, жодного разу не стріляний автомат з усіма патронами в магазинах ([32:32]–[32:52],[57:12]–[57:35]). Це на 100% корелює з відсутністю стрільб на полігоні «Кузьмінка» та його відмовою вести бій.
[ПРОКОЛ №5] Цифрова блокада зв'язку з родиною (+7 920) та пряме благання не повертати його в РФ по обміну (Маркер №11 + Маркер №12, [30:45]–[31:15], [01:02:55]–[01:12:25])
- Під час спроби додзвонитися матері та рідним за номерами з префіксом
+7 920з'ясовується, що WhatsApp у регіоні заблокований владою РФ, а в Telegram мати не заходила тривалий час ([01:04:05]–[01:07:10]). - Розуміючи, що після публічного звернення до свого командира в ефірі (*«Шепот, слышишь меня, командир? Никто меня не запенил! Тебя надо запенить вместе с твоими подчинёнными-дуболомами и старшиной! Вы не офицеры, вы палачи!»*,
[30:48]–[31:12],[34:15]) на нього після обміну чекає розправа й повторне обнулення, Олексій двічі під запис просить залишити його працювати в українському таборі для військовополонених до кінця війни:
> [01:02:58] Олексій Андрійович: *«Я бы лучше в лагере остался, вот честно! Работал бы там сидя, что скажут, то и делал, чем опять меня вернут в этот ад. Я не хочу назад! Я знаю, что меня отпиздят и как барана кинут опять на этот ноль»* ([01:02:58]–[01:03:35], [01:12:08]–[01:12:22]).
4. ПІДСУМКОВА КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНА ОЦІНКА ПРОФІЛЮ
Олексій Андрійович (25.08.1983 р.н., строкова ВОС механіка-водія навчального центру м. Ковров, телефонний контур +7 920 Володимирсько-Нижньогородського регіону) — тричі судимий за побутові крадіжки електроінструменту будівельник, якого 28–30.07.2026 після зрізання електронного браслета й невдалої 5-кілометрової втечі через ліс побиттям у поліції та на збірному пункті змусили підписати контракт і за 16 діб через Маріуполь та Кузьмінський полігон (0 навчальних пострілів, режим побиттів «почосів») викинули в табір «Сужинка» під командування «Шепота» і «Шамана». Його допит є еталонним документом внутрішнього колапсу піхоти ПВО ЗС РФ у серпні 2026 року: кадровий лейтенант «Кабан» підриває собі кисть запалом гранати в ніч перед виходом, командир «Шепот» за одну добу кладе в посадці й на відкритих полях 17 із 18 штурмовиків (94,4%), загнаний по рації боєць «Мальок» стріляє собі в голову на бруствері окопу, а єдиний уцілілий фігурант виживає лише завдяки осічці запалу власної гранати та добровільній здачі в український бліндаж із чистим автоматом.
