[12-ПУНКТОВИЙ КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНИЙ АУДИТ ДВІЧІ ПОЛОНЕНОГО («ВТОРОХОДА»)] (437 РЕПЛІК) · 202-Й/102-Й ПОЛК (2022) -> ОБМІН І ФСБ РФ -> 85-ТА ОМСБР (40 УБИТИХ ПІД С. ВЕСЕЛЕ) · Проєкт «Хочу жить» (@hochuzhit)
Секачов Дмитро Валерійович (29.04.1985 р.н., м. Свердловськ / Довжанськ Луганської обл.) (м. Свердловськ (Довжанськ), Луганська область, Україна (ТОТ))
ПІБ та в/ч у реєстрах РФ (пошуковий індекс): Секачов Дмитрий Валерьевич (29.04.1985 р.н., м. Свердловськ / Довжанськ Луганськои обл.) — 7-ма рота 85-и окремои мотострилецькои бригади ЗС РФ (2-й АК ПдВО, напрямок с. Веселе; пид час першои мобилизации у 2022 р. — 2-га рота 202-го/102-го стрилецького полку мобрезерву «ЛНР», 1-й полон 18.09.2022 пид м. Куп'янськ Харкивськои обл. -> обмин и допит ФСБ РФ у Москви -> повторна примусова мобилизация у 2024 р. через вийськкомат «ЛНР» ИПН 9403026216)
Інтерв'юер та джерело: Проєкт «Хочу жить» (@hochuzhit) (https://www.youtube.com/watch?v=jRbzLuyvCc8)
Підрозділ ЗС РФ: 7-ма рота 85-ї окремої мотострілецької бригади ЗС РФ (2-й АК ПдВО, напрямок с. Веселе; під час першої мобілізації у 2022 р. — 2-га рота 202-го/102-го стрілецького полку мобрезерву «ЛНР», 1-й полон 18.09.2022 під м. Куп'янськ Харківської обл. -> обмін та допит ФСБ РФ у Москві -> повторна примусова мобілізація у 2024 р. через військкомат «ЛНР» ІПН 9403026216)
Заявлена в кадрі легенда: Позиціонує себе як безправного шахтаря з окупованого Свердловська (Довжанська), якого у 2022 р. схопили дорогою з магазину й кинули під Куп’янськ, після обміну й допиту ФСБ РФ у Москві у 2024 р. вдруге забрали з дому з хворою ногою («без руки чи ноги спишешся») у 85-ту ОМСБр, де під с. Веселе з 42 штурмовиків 40 загинули; водночас стверджує, що «жодного разу в житті не отримував паспорт України», але в разі третьої відправки на фронт «ніколи сам не здасться в полон через упертий характер».
Ймовірний реальний профіль: Військовослужбовець 7-ї роти 85-ї окремої мотострілецької бригади ЗС РФ (2-й АК ПдВО), уродженець м. Свердловськ / Довжанськ Луганської області (29.04.1985 р.н., у ЄГРІП/ЄГРЮЛ ФНС РФ бізнес-реєстрацій не має): двічі судимий за ст. 185 КК України шахтар (крадіжка міді з шахти та викрадення скутера в дільничного міліціонера, амністований у серпні 2014 р.), який пройшов повний цикл подвійної утилізації населення ТОТ — облава на вулиці Свердловська у 2022 р. -> 1-й полон 18.09.2022 під Куп’янськом -> обмін і допит ФСБ РФ у Москві -> повторне захоплення військкоматом «ЛНР» (ІПН 9403026216) у 2024 р. попри хвору ногу -> розгром штурмової групи 85-ї ОМСБр під с. Веселе (40 убитих із 42) і другий полон, під час якого від зупинки серця померла його мати.
Зафіксовані протиріччя фігуранта:
- Криміналістично неможлива легенда про «життя до 39 років в Україні з офіційною роботою на державній шахті та двома вироками суду без жодного паспорта громадянина України» ([01:05]–[02:18], [11:55]–[12:25]): фігурант стверджує, що ніколи не отримував український паспорт і їздив у Київ, Москву та Білорусь полями на мотоциклі «Ява», хоча офіційне працевлаштування на державну вугільну шахту в Свердловську, два судові вироки за ст. 185 КК України та звільнення за амністією в серпні 2014 р. обов’язково вимагали паспортної ідентифікації; заперечення українського паспорта в кадрі спрямоване на уникнення репресій ФСБ РФ під час повторної фільтрації.
- Суперечність між образом «жертви примусової облави, яка хоче втекти в Білорусь чи Африку» та відмовою здаватися в полон у разі третьої відправки на штурм ([10:18]–[10:35], [11:50] vs [12:45]–[13:55]): попри те, що війна РФ убила його молодшого брата, довела до інфаркту матір і поклала 40 із 42 бійців його роти під с. Веселе, на пряме запитання про здачу в полон при третій мобілізації він заявляє: «Ні! Я не здамся ніколи так! Характер упертий, брат менший теж не здавався, батько в Чечні воював».
Приховані факти та сліпі зони інтерв'ю:
- Повний протокол фільтрації обміняних військовополонених у ФСБ РФ у Москві та сегрегація мобілізованих із ТОТ Луганщини ([04:25]–[05:55]): документує, як за 500 м після обміну видають кнопкові телефони, літаком везуть у Москву, три доби відгодовують і викликають по одному на допити ФСБ РФ (де перевіряють, «чи не змушували в полоні вбивати своїх»), після чого кадрових росіян залишають у Москві, а луганчан через 10 днів автобусом через Самару повертають у військову частину в Луганськ.
- Навмисне розкидання обміняних полонених по чужих бригадах через страх самосуду над командирами за Куп’янськ ([03:45]–[04:05], [06:30]–[07:05]): розкриває, що під час повторної мобілізації у 2024 р. бійців колишньої 2-ї роти 202-го/102-го полку перекинули у 7-му роту 85-ї ОМСБр, бо командування боялося фізичної розправи над старими командирами, які 18.09.2022 під Куп’янськом приховали наказ на відхід, кинули підрозділ в оточенні й записали бійців «зниклими безвісти» (коли ці командири самі потрапили в український табір, полонених довелося розбороняти охороні).
- Масштаб м’ясного розгрому 7-ї роти 85-ї ОМСБр під с. Веселе та відмова РФ міняти жителів Донбасу ([04:12]–[04:23], [07:32]–[08:25]): фіксує, що на третьому заїзді БМП під с. Веселе з 42 штурмовиків 40 були вбиті на місці («40 человек положило, только двое нас там лежало»), причому росіянина Сашу, взятого в полон разом із Секачовим, РФ одразу забрала на обмін, а луганчанина залишила в таборі.
OSINT-ДОСЬЄ ТА КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНИЙ АУДИТ ДОПИТУ ДВІЧІ ПОЛОНЕНОГО («ВТОРОХОДА»): СЕКАЧОВ ДМИТРО ВАЛЕРІЙОВИЧ (29.04.1985 Р.Н., М. СВЕРДЛОВСЬК / ДОВЖАНСЬК — 1-Й ПОЛОН 18.09.2022 ПІД КУП'ЯНСЬКОМ, ДОПИТ ФСБ РФ У МОСКВІ ТА 2-Й ПОЛОН У 85-Й ОМСБР ПІД С. ВЕСЕЛЕ)
Об'єкт аналізу (12-пунктовий контррозвідувальний розтин повторно взятого в полон жителя ТОТ Луганської області після офіційного обміну та фільтрації ФСБ РФ):
- Основне першоджерело: Інтерв'ю державного проєкту Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими «Хочу жить» (
@hochuzhit) — *«"НЕ ЗНАЮ, ЗАЧЕМ ЭТО ВСЕ НАЧАЛОСЬ" - пленный луганчанин про войну в Украине | "Хочу жить"»* | Дата публікації:03.11.2026| Тривалість:14:28(437таймкодованих реплік) — Секачов Дмитро Валерійович (29.04.1985р.н., м. Свердловськ / Довжанськ Луганської області; 1-й полон —18.09.2022під м. Куп'янськ у складі 2-ї роти 202-го/102-го стрілецького полку мобрезерву «ЛНР»; 2-й полон — 7-ма рота 85-ї окремої мотострілецької бригади ЗС РФ, напрямок с. Веселе).
1. КАРТКА ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНОГО ТА РЕЄСТРОВА OSINT-ПРИВ'ЯЗКА (ЄГРЮЛ ФНС РФ)
| Параметр | Верифіковані дані та контррозвідувальна прив'язка (jRbzLuyvCc8 + ЄГРЮЛ ФНС РФ) |
|---|---|
| ПІБ та дата народження | Секачов Дмитро Валерійович (Секачёв Дмитрий Валерьевич), нар. 29.04.1985 (41 рік, [00:36]–[00:42]). |
| Місце народження / проживання та окупаційний муніципальний контур (ЄГРЮЛ ФНС РФ) | Україна, Луганська область, м. Свердловськ (нині м. Довжанськ) ([00:01], [00:44]). Окупаційні структури, зареєстровані в ЄГРЮЛ ФНС РФ на ТОТ м. Довжанськ: АДМИНИСТРАЦИЯ МУНИЦИПАЛЬНОГО ОКРУГА МУНИЦИПАЛЬНОЕ ОБРАЗОВАНИЕ СВЕРДЛОВСКИЙ МУНИЦИПАЛЬНЫЙ ОКРУГ ЛУГАНСКОЙ НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ (ІПН 9409009351, ОГРН 1239400008253, КПП 940901001, т.в.о. голови — Ковальчук Ігор Васильович) та СОВЕТ МУНИЦИПАЛЬНОГО ОКРУГА МО СВЕРДЛОВСКИЙ МУНИЦИПАЛЬНЫЙ ОКРУГ ЛНР (ІПН 9409009270, ОГРН 1239400006152, голова — Семіошко Борис Михайлович). |
| Освіта, кримінальне минуле та документи | Закінчив залізничне ПТУ (ПУ), працював на шахті та нелегальних вугільних «копанках» у Свердловську, їздив на заробітки в Київ і Москву ([00:50]–[01:12], [02:18], [08:50]). Двічі судимий за ст. 185 КК України (крадіжка) ([01:15]–[02:08]): 1) вивіз мідь із шахти; 2) украв біля магазину скутер у дільничного інспектора міліції (засуджений до 3 років позбавлення волі, відсидів 2 роки і 2 місяці, звільнився за амністією наприкінці серпня 2014 р., після чого за довідкою про звільнення не брався до НЗФ «ЛНР» до 2022 р.). Стверджує, що жодного разу в житті не отримував паспорт громадянина України, нелегально перетинаючи кордон із РФ та Білоруссю полями на мотоциклі «Ява» ([11:55]–[12:25]). |
| Родинне оточення та демографічне вимирання родини | Батько воював у Чечні ([13:44]); молодший брат загинув/помер перед другою мобілізацією Секачова (*«некогда было справку взять, брата хоронил... брат меньший тоже не сдавался»*, [11:32]–[11:40], [12:55]); мати померла від серцевого нападу під час його другого перебування в полоні, дізнавшись, що сина вдруге забрали на фронт і він знову зник ([00:25], [09:53]–[10:15]). Залишилися дві сестри (з якими зв'язувався з табору, [09:20], [10:55]) та тітка у Москві й Білорусі ([00:33], [09:22], [11:50]). |
1-й цикл мобілізації, 1-й полон під Куп'янськом та обмін (2022 р.) | У 2022 р. схоплений під час вуличної облави в Свердловську дорогою з магазину (коли в місті розвертали навіть автобуси з шахтарями, а жінки билися з воєнкомами біля військкомату, [02:35]–[03:20]). Зарахований у 2-гу роту мобілізаційного полку «ЛНР» (у титрах 102, вторая рота — 202-й стрілецький полк 2-го АК, [06:32]). 18.09.2022 під час контрнаступу ЗСУ під м. Куп'янськ Харківської області командири приховали наказ на відхід, кинули підрозділ і оголосили бійців «зниклими безвісти»; взятий у полон ЗСУ о 11:00 ранку ([03:22]–[04:05], [06:40]–[07:02]). Повернутий у РФ за обміном, пройшов допит ФСБ РФ у Москві ([04:25]–[05:25]), після чого автобусом через Самару доставлений у Луганськ; 1 рік і 2 місяці лікував ногу вдома ([05:30]–[06:02]). |
2-й цикл мобілізації (2024 р.), розгром під с. Веселе (40 убитих) і 2-й полон | У 2024 р. примусово забраний із дому окупаційним військкоматом (у ЄГРЮЛ ФНС РФ — ФЕДЕРАЛЬНОЕ КАЗЕННОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ «ВОЕННЫЙ КОМИССАРИАТ ЛУГАНСКОЙ НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ», ІПН 9403026216, ОГРН 1239400002324, воєнком — Губанов Андрій Миколайович; ліквідований попередник ІПН 9403017476, голова комісії — Бочаров Гліб Олександрович) зі словами *«если ноги-руки нету — тогда спишешься, а так ходишь — несёшь автомат»* ([06:12]–[06:25], [09:35]). Через страх командування, що обміняні полонені розправляться зі своїми старими командирами за Куп'янськ, переведений у 7-му роту 85-ї окремої мотострілецької бригади ЗС РФ (85, семёрка) ([06:30]–[07:02]). На третьому штурмовому заїзді на БМП («беха») у напрямку с. Веселе (Весёлое) БМП підбили у посадці: 40 військовослужбовців ЗС РФ були ліквідовані на місці (40 человек положило), живими в полон потрапили лише двоє ([07:32]–[08:22]). |
2. П'ЯТЬ ЗАЛІЗНИХ ПРОКОЛІВ І КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНИХ ВИСНОВКІВ ЗА 12-ПУНКТОВОЮ МАТРИЦЕЮ
[ПРОКОЛ №1] Механізм утилізації обміняних військовополонених у ЗС РФ та навмисне розкидання по чужих бригадах через страх самосуду над командирами ([04:25]–[07:05], Маркер №5)
- Свідчення Секачова документують повний цикл поводження РФ із повернутими з полону мобілізованими жителями ТОТ:
- Відразу після перетину кордону (за 500 м від точки обміну) їм видають кнопкові телефони для короткого дзвінка рідним і літаком доставляють у Москву, де з 3-го дня кожного по черзі допитують оперативники ФСБ РФ (зокрема пресингуючи абсурдними запитаннями, чи «не змушували в українському полоні вбивати своїх»,
[04:30]–[05:20]). - На відміну від кадрових російських військових, яких залишили в Москві на реабілітацію, мобілізованих із Луганщини через 10 днів запакували в автобус і відправили назад у військову частину в Луганськ (
[05:25]–[05:45]). - Під час повторного призову у 2024 р. всіх обміняних колишніх бійців 202-го/102-го полку навмисно розкидали по інших з'єднаннях (зокрема у 7-му роту 85-ї ОМСБр) з однієї причини (
[06:30]–[07:02]): *«Нас пораскидали, потому что они боялись, что мы просто их [старых командиров] встретим — а командиров ты знаешь, что можно им сделать. Приказ был отходить [под Купянском], а он не выполнил приказ и нас бросил, записал пропавшими. Когда их в плен привезли, только в плену увидели нас — разнимали!»*.
[ПРОКОЛ №2] Медичний конвеєр військкоматів ТОТ Луганщини (ІПН 9403026216) і дискримінація луганчан при обмінах ([04:12]–[04:23], [06:05]–[06:28], [07:35])
- Маючи групу інвалідності / медичні обмеження по нозі після першого полону, Секачов півтора року збирав довідки по лікарнях Свердловська й Луганська, але у військкоматі отримав вичерпну формулу російської мобілізації на окупованому Донбасі (
[06:15]–[06:25],[09:35]): «Если ноги-руки нету — тогда спишешься! А так ходишь, бегаешь — несёшь автомат и всё». - При цьому після розгрому штурмової групи 85-ї ОМСБр під с. Веселе (де з 42 осіб 40 загинули і лише двоє — Секачов та росіянин Саша — вижили і потрапили в полон) російська сторона одразу забрала на обмін росіянина Сашу, а двічі полоненого жителя Свердловська Секачова залишила в таборі, оскільки мобілізованих із ТОТ Донецької та Луганської областей РФ викреслює з пріоритетних списків обміну (
[04:12]–[04:23],[07:35]–[07:42]).
[ПРОКОЛ №3] Легенда про «життя до 39 років без жодного паспорта України» та контрабандні стежки на мотоциклі «Ява» в РФ і Білорусь ([11:50]–[12:30], Маркери №3, №11)
- На
[11:55]–[12:25]Секачов стверджує, що, народившись29.04.1985у м. Свердловськ Луганської області, працюючи офіційно на державній шахті («зарплата, всё меня устраивала»,[01:08]), двічі відбуваючи реальні строки ув'язнення в українських колоніях за ст. 185 КК України з виходом за офіційною амністією в серпні 2014 р. ([01:20]–[02:15]) та їздячи на заробітки в Київ і Москву, він нібито «ни разу не получал украинский паспорт» і перетинав кордон із РФ та Білоруссю виключно полями на мотоциклі «Ява». - Криміналістична верифікація: Офіційне працевлаштування на державну вугільну шахту в Україні, оформлення двох вироків суду за ст. 185 КК України та видача довідки про звільнення за Законом України «Про амністію у 2014 році» неможливі без ідентифікації особи паспортом громадянина України (або паспортом у матеріалах особової справи засудженого). Фігурант свідомо заперечує наявність українського паспорта в кадрі, щоб під час майбутньої повторної фільтрації ФСБ РФ після обміну не отримати звинувачення у приховуванні громадянства України.
[ПРОКОЛ №4] Психологічний парадокс «упертого кріпака»: готовність утретє померти за армію РФ після загибелі брата, смерті матері та 40 трупів під Веселим ([09:50]–[13:55])
- На очах самого Секачова російська війна знищила всю його родину та оточення:
- у Свердловську закрили шахти (
[02:20]); - його двічі без медичної комісії кинули на фронт як гарматне м'ясо;
- під Веселим на його очах поклали 40 із 42 бійців його штурмової роти (
[07:40]); - перед другою відправкою він поховав молодшого брата (
[11:35]), а під час другого полону від зупинки серця померла його мати ([09:53]–[10:15]). - Водночас, коли на
[12:45]–[13:50]інтерв'юер запитує його, чи здасться він у полон одразу, якщо після другого обміну РФ утретє кине його на штурм, Секачов раптово видає кримінально-фаталістичну установку: «Нет! Я не сдамся никогда так! У меня характер такой — упёртый... У меня брат меньший тоже не сдавался, отец в Чечне воевал... Судьба такая» — не будучи здатним назвати жодної ідеї чи мети, заради якої він готовий утретє йти вмирати у складі армії, що вбила його матір і 40 напарників.
3. ПІДСУМКОВА КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНА ОЦІНКА ПРОФІЛЮ
Секачов Дмитро Валерійович (29.04.1985 р.н., м. Свердловськ / Довжанськ Луганської обл.) — документальний портрет вторинної утилізації населення окупованої Луганщини російською воєнною машиною. Двічі судимий до 2014 р. шахтар, який у 2022 р. пережив перший полон під Куп'янськом, обмін і допити ФСБ у Москві, у 2024 р. був повторно схоплений військкоматом «ЛНР» (ІПН 9403026216) із хворою ногою, перекинутий у 7-му роту 85-ї ОМСБр ЗС РФ (щоб не зустрівся зі старими командирами, які кинули його під Куп'янськом) і дивом вижив серед 40 знищених штурмовиків під с. Веселе, але навіть після смерті матері й брата зберігає фаталістичну покірність системі, яка не вважає жителів окупованого Донбасу пріоритетними навіть для обміну.
